Молокозавод на просте або банкрут?

Молокозавод на просте або банкрут?

3 листопада 2009 року № 128 (10951)

У серпні 2007 року в Приозерськ відбулося урочисте відкриття підприємства «Карельський молочний завод». Незабаром за свою продукцію м'який сир колектив отримав медаль в Москві. Багатьом пріозерцам сподобалася продукція, яку випускав молочний завод, та й гості, їдучи, нерідко вивозили з собою сири. Приозерский сир, сметана користувалися попитом серед населення, але ось уже два місяці, як ця продукція зникла з прилавків. Люди стали питати: куди зникла сиро-молочна продукція Приозерского молочного заводу? ияснілось, що на заводі простий, сировини немає, продукцію не виробляють, а працівники щодня приходять на роботу, щоб відзначитися і дізнатися: коли адміністрація ліквідує заборгованість по заробітній платі і коли запустять завод?

Однак від роботодавців зрозумілої відповіді люди добитися не можуть. Що говорити, коли за два роки на підприємстві змінився шостий директор. Ще 22 жовтня поточного року генеральним директором «Карельського молочного заводу» робочі вважали пана Іванова, а 23 і 26 жовтня з ними зустрічався новий директор, пан Уткін.

Останнім часом тут багато говорять про скорочення штату, і співробітники заводу намагаються дізнатися: що буде з ними, хто потрапляє під скорочення і коли роботодавець з ними розрахується?

Людей можна зрозуміти і поспівчувати. У цьому колективі більшість працівників жінки, серед них багатодітні та одинокі мами, а також батьки, які на сьогоднішній день є єдиними годувальниками в своїх сім'ях.

Не дарма на зустрічі з керівником люди часто задавали питання: як нам жити без засобів існування? І дійсно - як? Якщо за вересень працівники заводу отримали від 800 до 1000 рублів, що не оклади (згідно з трудовими договорами), а за фактично відпрацьований час. Заздалегідь не обговоривши з працівниками, адміністрація вирішила ввести годинну оплату.

- Хіба можна на ці гроші вижити з сім'єю? - обурювалися працівники заводу.

Жінки занепокоєні тим, що вони не мають чим не тільки оплатити відвідування дитячого садка і комунальні послуги, а й нагодувати своїх дітей.

- Нам в магазині продукти в борг не дадуть і дітей в дитячому садку годувати безкоштовно не будуть, - заявляли матері. На що отримали відповідь від директора, що в країні фінансова криза.

- Не треба прикривати кризою некомпетентність, - прозвучала репліка.

Співробітники заводу знають, що керівництво, яке знаходиться в Петербурзі, втратило час, треба було ще на початку року розробити антикризову програму з виведення підприємства з кризи і направити виробництво на прискорений розвиток.

Безперечно, в даній ситуації велика вина лягає на адміністрацію.

Працівники заводу не винні в тому, що керівництво не розплатилася з кредитами, не може економічно розрахувати прибуток, грамотно вести адміністративно-господарську діяльність.

Люди мають рацію, вимагаючи відповіді на свої численні запитання, зокрема:

- Коли ті, які вже звільнилися з підприємства, отримають розрахунок?

- Коли видадуть відпускні і заробітну плату?

- Скільки можна жити в невіданні, чи буде скорочення і кого скоротять?

- З якого числа адміністрація заводу планує запустити завод?

Пан Уткін пояснив, що у керівництва заводу великі проблеми, і якщо вони зможуть їх вирішити, то запустять цех до 12 листопада, і в міру надходження грошей будуть розраховуватися. Подібний відповідь нікого з присутніх не задовольнив, а тільки обурив.

Сьогодні на заводі з 127 працівників залишився 91 чоловік, люди звільняються. Деяким необхідно працювати, щоб розрахуватися з кредитами.

Шкода, що до цього дня керівники заводу ще не прийняли рішення, який асортимент будуть випускати, адже від цього буде залежати штатний розпис співробітників. Але не можна залишати людей без інформації на такий тривалий період.

Один з працівників кочегарки навпростець запитав у директора:

- Чи є у вас бізнес-план?

Начальник виробництва Андрій Терешина спокійно і виважено описав цю ситуацію і сказав:

- Люди готові працювати далі, але у них повинна бути впевненість, що за виконану роботу вони отримають гроші.

Андрій Леонідович запропонував директору свою допомогу:

- Треба негайно вирішувати, яку продукцію будемо випускати, де і за якою ціною будемо закуповувати сировину. Прорахувати так, щоб було вигідно випускати нашу продукцію. Тільки тоді можна говорити про кількість персоналу.

Дивно те, що два місяці завод не випускає продукцію, і весь цей час люди знаходяться в невіданні.

І в цей раз вони не отримали чіткої відповіді ні на один своє питання.

Обурюючись, ну кому потрібна ця демагогія, люди розходилися по домівках.

Директор заводу так і не зміг з упевненістю відповісти на питання з приводу погашення боргів. Пообіцяв, що 3 листопада люди отримають розрахунки, але тут же сам і засумнівався. Звичайно, надія вмирає останньою, хтось ще сподівається, що 12 листопада завод запустять, а ті, хто втратив всяку віру, звільняється або готує документи до суду. Але і на цьому етапі співробітники стикаються часом з анекдотичним епізодами, про один з них розповів колишній працівник підприємства.

З 1 по 14 жовтня чоловік кожен день приходив на завод в надії отримати розрахунок, а йому замість грошей видали листок, в якому зазначено: «неоплачений невихід - 0 рублів з вирахуванням ПДФО - 777 рублів».

Сміх крізь сльози, та й годі.

Чи не прийдеш на завод, де виробництво все одно варто, - можеш опинитися в списках звільнених за прогули, з нульовою зарплатою, але з вирахуванням податку.

Працівники заводу обурені тим, що їх не ознайомили з наказом, який за півтора місяці не спромоглися написати.

Ось такі «некрасиві справи» відбуваються на «Карельському молочному заводі». Легше зупинити виробництво, але найважче - запустити і зберегти колектив - це розуміють усі. Хочеться, щоб керівництво не надіялось на світову фінансову кризу, а знаходило шляхи вирішення цієї проблеми. Якщо на заводі почнеться скорочення штатів, роботодавець зобов'язаний строго за законом Трудового кодексу (ст. 180) дотримати цю процедуру і попередити працівників персонально під розпис не пізніше ніж за 2 місяці до звільнення. При звільненні люди повинні отримати повний розрахунок і вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку (за 30 днів), а якщо працівники не зможуть знайти роботу протягом першого місяця після звільнення, то як вони заявили на колишній роботі роботодавець виплачує їм ще одну середньомісячну зарплату. Ніхто не може змусити людей, написати заяву за власним бажанням, якщо він сам цього не хоче. Якщо співробітник напише заяву «за власним бажанням», він не отримає ніяких компенсацій.

Тетяна ВОЛКОВА

фото автора

назад